Походження назви м. Рівне
Рівне - згадується з ХIII століття. Назва слов'янська, можливо походить від слова "рів" із суфіксом -н-, який утворює прикметник, і закінченням середнього роду. Такі назви поширені на Волині, де знаходиться Рівне; основи їх легко пояснити, використовуючи слов'янські мови (Дубно, Ратно, Березно та ін.) За іншим тлумаченням, "Рівне" назване за плоский рельєф місцевості.
Рівненські науковці Андрєєв О. А. та Дем'янов В. О. Вважають, що Рівне древнє місто та ймовірно це той легендарний Суренж - столиця Дулібії. Назва словянська, прозора. Для хлібороба, можна сказати життєдайна: легко обробити землю і плекати врожай, коли поле рівне, без горбів та долин, не порізане ярами і не закидане камінням. Та Рівне - не лише назва міста, а й характер місцевості - плоскої, рівнинної. Схожі назви поселень Міжгір'я, Плоске, Курган та багато інших. Чому ж думки про походження назви міста розійшлися? Дехто проводить паралель між назвою Рівне - "Рівно" і називає ще Дубно, Ратно, Березно (є й інші поселення з назвами такого типу на Волині). Назви ці розкладаються так: Дуб-н-о, Рат-н-о, Берез-н-о, Рів-н-о. Ми бачимо, як змінюються при такому підході основи цих слів (суфікси і закінчення у них однакові). Тоді в назві Рівне(о) основа "рів" - оборонний рів мається на увазі.
У книзі «Стара Волинь і Волинське Полісся» О. Цинкаловський подає такі відомості: Назва походить від слова рів, рови, котрими була оточена рівенська фортеця, що знаходилася в долині ріки Устя.
Читаємо в паперах 16 століття що, поселення це зазначається під іменем Рівноє – Рівне, як волинський поміщик Іван Дичко продає своє селище князю Семену Василевичу Несвицькому. Наприкінці 15 століття Рівне ще було у властності князя Семена Васильовича Несвіжського, який після смерті своєї дружини переселився до Рівного і збудував тут найдревніший в цій місцині палац в сирій долині річки Устя. Окопав він острівець глибочезними ровами, зупинив гаттю воду в річці Усті, сповнюючи глибочезні й широченні рови водою.
У 1707 році Рівне описується в „Днєвнику і путєвих замєтках князя Куракина" під ім’ям Ровное (на польській мові - РУВНЕ, по-українськи РІВНЕ). Дослідивши старі укріплення древнього рівенського замку він припускає, що фундаментальними захисними фортифікаціями стояли рови і вали, котрими була оточена ця фортеця в долині р. Устя. Словник Сташевського з 1959 року надає „Rowne" — ім'я це не показує рівне поле, як говорить Брікнер, але виділяє кінцівку „но" до назви Рів. Підкріпляється це так само й вимовою сієї назви місцевими селянами — Рівне, до Рівного і т.д.
Є також легенди й перекази, повязані з родиною князів Острожських: це вони розбудували місто, бо саме тут закінчувались їхні володіння ("рівно до цього міста"). Або ще: у князів Острожських разом з цим містом було "рівно сто міст". І ще одна версія "Маєтки Острозькими, нібито простягалися рівно цією місцевістю".Такі відомості залишаються лише народною легендою, бо насправді місто Рівне переходить до власності роду Острожських тільки у 1518 році.
Цікаво, що перша згадка про місто датується 1283 роком й записана в польскій хрониці «Rocznik kapituly krakowskiej» де згадується місто Ровно.Тому найпереконливішим видається "рівнинне" походження міста.
Шелухін С. "Україна - назва нашої землі з найдавніших часів".
Територія міста та його околиці були заселені з давніх часів. Розкопки археологів свідчать про те, що люди тут проживали ще з часів мідного віку (IV – ІІІ тис. до н.е.), ранньої бронзи (кінець III початок II тис. до н. е.), землеробські та скотарські племена. Римські знахідки – щит, статуетки І – ІІ ст., – свідчать про зв’язки місцевого населення з римськими провінціями. Проживало тут деякий час слов’янське плем’я древлян.
З кінця X ст. територія Рівного в складі Володимирського князівства була в залежності від Києва, з другої полонини XII ст. - першої половини XIII ст. входила до складу так званої Погорини, яка кілька разів переходила з рук у руки київських та волинських князів.
З 1200 до 1340 року територія нинішнього міста належала до Галицько-Волинського князівства. Саме до цього періоду відноситься перша письмова згадка про Рівне – 1283 рік, коли під цим населеним пунктом відбулася битва польських та литовських військ, а вже з ХV ст. Рівне постійно згадується в різних історичних джерелах.
Після розпаду цього князівства 1340 року територія нинішнього міста в складі волинських земель відійшла до Великого князівства Литовського. Адміністративна територія Волині була поділена на три староства. Територія нинішньої Рівненської області, а в її складі і Рівне, відійшла до Луцького староста.
На початку XV ст. Рівне згадується як село луцького землевласника Дичка. Один з його нащадків Івашко Дичко в 1461 році продав свій маєток волинському князю Семену Несвицькому за «300 кіп широких грошей празьких».А в 1481 році за дочкою князя Несвицького Анастасією переходить Рівне до Гольшанських і тоді ж король польський і великий князь литовський Казимір надає поселенню Рівне Магдебурзьке право, за яким воно зрівнялося з іншими містами, що мали своє самоврядування.
